UK RU EN
  1. НОВИНИ
  2. НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
    1. Основні завдання
    2. Напрямки досліджень
    3. Захист дисертацій
    4. Конференції
    5. Методологічні семінари
    6. Міжнародні зв′язки
  3. АСПІРАНТУРА
    1. Спеціальність 08.00.05
    2. Спеціальність 08.00.07
    3. Спеціальність 08.00.06
    4. Спеціальність 08.00.03
    5. Спеціальність 25.00.02
    6. Спеціальність 25.00.04
    7. Оголошення
  4. ПУБЛІКАЦІЇ
    1. Монографії
    2. Схеми-прогнози
    3. Наукові доповідні записки
    4. Періодичні видання
    5. Атласи і карти
  5. ПРОЕКТИ
  6. ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ
  7. СПІВРОБІТНИЦТВО
  8. ФОРУМ
Лист до адміністрації

Колишній Голова Ради, академік НАН України М.М.Паламарчук

Паламарчук Максим Мартинович

Паламарчук Максим Мартинович – відомий український економіст та економіст-географ, академік НАН України, заслужений діяч науки УРСР, народився 22 жовтня 1916, с. Воробіївка Полонського району Хмельницької області. Закінчив Київський університет (1939). Учасник Великої Вітчизняної війни.

Протягом 1946-1962 рр. працював у Львівському торгово-економічному інституті (у 1953-1962 рр.— завідувач кафедрою). З 1962 р. завідуючий відділом проблем розвитку продуктивних сил Південно-Західного району РВПС України.

У 1965-67 рр. – заступник директора Інституту геологічних наук АН УРСР. У 1962-64 рр.— завідувач відділом. У 1967-69 рр. — голова Ради по вивченню продуктивних сил УРСР. Президія АН УРСР доручила М.М.Паламарчуку очолити роботу для об’єднання Ради по вивченню продуктивних сил УРСР і сектора географії, їх реорганізації, визначення наукових напрямів і нової структури.

Постановою Президії АН УРСР від 14 лютого 1967 р. № 45 затверджено нове Положення про Раду по вивченню продуктивних сил України та її структуру, які були підготовлені М.М.Паламарчуком з участю віце-президента В.С.Гутирі. В структурі Ради виділялось 16 наукових відділів, які об’єднувались у 3 сектори. Об’єднання відділів у сектори було доцільним тому, що до попереднього складу Ради приєднувався Сектор географії.

Член-кореспондент М.М.Паламарчук очолив створений відділ теорії економіки районів і економічної географії. Цей відділ став науковим центром фундаментальних досліджень для розробки схем розвитку і розміщення продуктивних сил республіки. Під його керівництвом і безпосередньої участі було розроблено перший варіант “Схемы-прогнозы развития и размещения производительных сил УССР на период до 1980 года”, яка одержала високу оцінку Держплану УРСР.

М.М.Паламарчук очолив також роботу для створення першої на Україні фундаментальної географо-картографічної праці – “Атласа природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР”. В ньому узагальнено матеріали досліджень природних ресурсів республіки за 50 років. Атлас було опубліковано в 1978 р. В цей же час М.М.Паламарчуком розроблена методика визначення рівня розвитку народного господарства областей та економічних районів, що мало значення для територіального планування, спрямованого на прискорений розвиток ряду областей Української РСР, особливо західних, для піднесення їх економіки і культури.

З 1970 р. — керівник відділу теоретичних. проблем економічної географії. Відділення географії АН УРСР, одночасно з 1975 р. — професор Київського університету).

В 1973 р. обраний дійсним членом академії наук УРСР.

Наукові праці з економіки промисловості, економіки районів, розміщення i територіальної організації продуктивних сил, економічної. географії УРСР, теорії народногосподарського, зокрема агропромислового комплексоутворення, раціонального використання природних ресурсів. Автор відомого підручника з економічної географії УРСР, який видавався на протязі більше, ніж 20 років.

Академік М.М.Паламарчук був наполегливим, вдумливим дослідником, одночасно вимогливим і чуйним науковим керівником, який створив школу численних послідовників, які завжди з теплотою згадують про свого вчителя. В Інституті Географії НАН України до 90-ліття із дня народження Максима Мартиновича готується до друку пам’ятне біографічне видання. За заслуги перед батьківщиною, вагомий внесок в науку він був нагороджений орденом Червоної 3ipки, численними медалями СРСР та України. Став лауреатом Премії ім. О.Г. Шліхтера АН УРСР за 1978 р.

Помер 26 лютого 2000 року і похований у Києві на Байковому кладовищі.