Колишній Голова Ради, академік АН УРСР А.І. Кіпріанов

Кіпріанов Андрій Іванович (1896-1972). Відомий хімік – органік, віце-президент АН УРСР. Випускник (1919 р.) хімічного факультету Харківського університету. У 1934 р. йому, як виключення, присвоєно без захисту науковий ступінь кандидата наук за видатне дослідження в галузі органічних сполук - цианідів. У 1940 р. захистив докторську дисертацію на тему "Окраска и строение цианиновых красителей". У 1942 році відзначений державною премією СРСР. З 1942 р. директор об'єднаного інституту хімії АН УРСР у евакуації. У 48 років А.І.Кіпріанов очолює кафедру органічної хімії Київського університету (1944).

У 1945 р. обраний академіком АН УРСР, стає директором інституту органічної хімії АН УРСР. У 1946-1948 роках поєднує роботу на кафедрі з посадою віце-президента АН УРСР. У 1958 р. присвоєно почесне звання "Заслужений діяч науки УРСР". Тривалий час читав курс органічної хімії. Автор відомої на терені СРСР монографії "Введение в электронную теорию органических соединений" яка витримала два видання 1965 та 1975 р. А.І.Кіпріанов - засновник відомої школи з ціанінових барвників. У 1944—1972 мешкав на вул. М.Коцюбинського № 9, де встановлено меморіальну дошку цьому вченому.

А.І.Кіпріанов був не тільки кабінетним вченим, але й хорошим організатором, талановитим педагогом, дуже інтелігентною і високоосвіченою людиною. Матеріал його лекцій завжди викладався чітко і ясно, захоплював слухачів. Андрій Іванович завжди цікавився науковою роботою молоді. Поради Кіпріанова дуже високо цінувалися молодими вченими, всіма аспірантами і пошукувачами наукового ступеню, до яких він ставився особливо прихильно, постійно особисто цікавився ходом усіх дисертаційних досліджень. Написана ним монографія "Введення в електронну теорію органічних сполук" стала не тільки прекрасним посібником для студентів і аспірантів, а й настільною книгою хіміків-органіків різних поколінь.

Андрія Івановича завжди відрізняла наукова сумлінність, принциповість, відповідальність за кожну справу. Цього він вимагав і від кожного зі своїх учнів і співробітників. Його керування Радою по вивченню продуктивних сил прийшлося на важкі повоєнні роки (1947-1948). За цей короткий час Кіпріанов багато зробив для повноцінного відновлення діяльності РВПС. Його наукова, педагогічна й суспільна діяльність була відзначена багатьма урядовими нагородами, йому було привласнено почесне звання Заслуженого діяча науки УРСР.

Андрій Іванович, ще сповнений творчих сил і задумів, трагічно загинув в 1972 році у дорожньо-транспортній пригоді, залишивши в глибокому сумі всіх, хто його знав не тільки в нашій країні, але й далеко за її межами. Похований на Байковому кладовищі. В середині 20 ст. на його честь у Києві названо вулицю.