Колишній Голова Ради, академік АН УРСР Л.М. Яснопольский

Яснопольский Леонід Миколайович (1873-1957) – відомий український економіст, професор, академік АН УРСР (1925), вчений зі світовим ім’ям. Голова Ради (тоді - Комісії) по вивченню продуктивних сил у 1926-1934 роках.. Відомі його праці в галузі фінансів та кредиту, банківської справи, економічної історії, економічної географії, соціології та соціальної статистики тощо. Проживав у Києві, був депутатом Державної Думи Росії. Перед Першою світовою війною за його участю видано відому “Банківську енциклопедію”. Читав лекції в Київському, Петербурзькому та Харківському університетах.

У 1916 р. у Саратові в сім'ї Яснопольських народилася дочка Віра - видатна російська художниця В.Л.Яснопольська - послідовниця школи живопису М.К.Реріха. Основною темою її творчості є природа і квіти.

Після Жовтневої революції та громадянської війни Л.М. Яснопольський тимчасово перебував у Москві. В радянський час займався питаннями вивчення ресурсного потенціалу України, зокрема – водних і мінеральних ресурсів Великого Дніпра, грошової політики, проблемами статистики, податкової політики тощо, відродженням народного господарства республіки. Підтримував наукові зв’язки з найвідомішими економістами М.І.Туган-Барановським, В.І.Вернадським тощо.

Класичною працею стала випущена в світ під час головування ним Комісією по вивченню продуктивних сил наукова монографія "Кам’яновугільна промисловість Донбасу". Багато зробив для перетворення Комісії по вивченню продуктивних сил України в повноцінний науково-дослідний заклад. Проте, нестабільні політичні обставини життя України 1920-х, руйнівні репресії 1930-х років, зокрема поширення репресій влади проти ВУАН та її Голови академіка Л.М.Яснопольського негативно позначилися на роботі тодішньої Комісії по вивченню продуктивних сил, значно погіршивши, хоча й не припинивши повністю її роботу з 1931 до 1934 року. Під час переслідувань української науки відстоював її інтереси.

З 1931 до 1943 працював у Москві; після закінчення війни повернувся до Києва і працював до кінця життя в Інституті Економіки АН УРСР, що його кілька років очолював. був дуже продуктивним вченим, автором понад 100 більших наук. праць, з них до важливіших належать: «Очерки русского бюджетного права» (1912), «Восстановительный процесс в нашем денежном обращении и задачи валютной политики» (1927), «Каменноугольная промышленность бассейна» (т. 1 — 2, 1956 — 57). Був співавтором колективної праці «Нариси економічної географії УРСР» (2 тт., 1949 — 52) і брав участь у розробці проблем Великого Дніпра, написав ряд праць про розміщення кам'яновугільної та залізорудної промисловості в Донбасі і Придніпров'ї. Характеристику його наук. праці подано у «Віснику АН УРСР» (7, 1957).