Колишній Голова Ради, академік НАН України С.М. Ямпольский

Видатний український вчений, багатогранний фахівець-організатор і керівник численних наукових досліджень академік НАН України Стефан Михайлович Ямпольський народився 21 грудня 1906 р. в м. Ізюм Харківської області у сім'ї потомственого коваля. Його трудове життя почалось в 1921 г., коли він працював молотобійцем поруч із батьком, ставши його помічником.

В 1927 р. вступив на 1-й курс робфаку Харківського інституту народного господарства, а по його закінченні вступив власне до Харківського інституту народного господарства на промисловий факультет, на базі якого в 1930 р. був утворений Харківський інженерно-економічний інститут. В 1932 р. Стефан Михайлович закінчує машинобудівний факультет інституту і його, як найкращого студента залишають в аспірантурі для підготовки до наукової та педагогічної діяльності в галузі економіки, планування й організації машинобудування. Тут розкривається його неабиякі здібності дослідника й організатора навчального процесу. Ще студентом С.М. Ямпольського в грудні 1931 р. було призначено заступником декана машинобудівного факультету Харківського інженерно-економічного інституту. Згодом працював деканом загально-технічного, машинобудівного факультетів, завідуючим учбовою частиною інституту, заступником директора з навчальної та наукової роботи, а з 1938 р. очолив інститут.

Всю велику навчально-організаційну роботу в інституті С.М. Ямпольський поєднував із науковими дослідженнями. 20 червня 1941 р. він успішно захистив дисертацію на тему "Основні питання технічної підготовки виробництва у зв'язку із проблемою швидкісного освоєння машин", в якій вперше сформулював розгорнуту наукову концепцію технічної підготовки виробництва як найважливішої умови швидкісного освоєння машин.

Під час Великої Вітчизняної війни С.М. Ямпольського було призначено завідувачем відділу науково-технічної пропаганди Академії наук СРСР. Одночасно Президія Академії наук СРСР, яка перебувала тоді в м. Свердловську, покладає на нього обов'язки уповноваженого Президії АН СРСР в м. Москві.

В лютому 1943 р. після повернення Президії АН СРСР до Москви С.М. Ямпольського було призначено заступником завідувача легендарної лабораторії № 2, очолюваної професором Ігорем Васильовичем Курчатовим. В подальшому ця лабораторія стала основою наукового центру з використання атомної енергії в мирних цілях – Інституту атомної енергії ім. І.В. Курчатова. Внесок Стефана Михайловича в організацію лабораторії № 2 було відзначено подякою і премією Президії АН СРСР.

1 квітня 1944 р. С.М. Ямпольського призначено директором Львівського політехнічного інституту (ЛПІ). С.М. Ямпольський обґрунтовує і висуває перед відповідними організаціями пропозицію про необхідність створення сільськогосподарського і лісотехнічного інститутів на базі однойменних факультетів Львівського політехнічного інституту, надає допомогу щойно створеним вузам в організації наукових досліджень, налагодженні навчально-виховного процесу.

За керівництва Ямпольського в ЛПІ було створено нові факультети і спеціальності, зокрема нафтовий факультет з повним набором інженерних спеціальностей для нафтової промисловості, на базі якого згодом було створено Інститут нафтової та газової промисловості в Івано-Франківську.

За ініціативою С.М. Ямпольського в ЛПІ було впроваджено підготов­ку інженерів-економістів для машинобудівної і нафтової промисловості. Як директор інституту і керівник кафедри економіки, промисловості й організації виробництва машинобудівної промисловості, він багато зробив для розвитку інженерно-економічної освіти в Західних областях України.

С 1945 по 1954 рр. обирався депутатом міської ради м Львова. За багатолітню науково-педагогічну й органі­заційну діяльність, активну участь у розвитку вищої освіти С. М. Ямпольський в 1948 р. був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору, а в 1953 р. — орденом "Знак Пошани".

Поряд із виконанням обов'язків директора інституту С. М. Ямпольський активно продовжує наукові дослідження. В 1944 р., ще працюючи в Академії наук СРСР, він підготував монографію "Вопросы скоростного проектирования и освоения новых конструкций в машиностроении". Через п'ять років (в 1949 р.) світ побачила його друга ґрунтовна монографія "Скоростное освоение новых производств", яка була перевидана в 1954 р. у Китаї.

Значний заділ в сфері дослідження наукових проблем економіки створення й освоєння нової техніки послужив підґрунтям для направлення його у докторантуру Інституту економіки АН СРСР для завершення дисертації.

В 1957 р. С.М. Ямпольського було призначено ректором Одеського політехнічного інституту. За його керівництва було створено нові спеціальності й факультети прогресивних напрямів, також розширились нові інженерно-економічні спеціальності з економіки й організації машинобудівної промисловості, організації механізованої обробки економічної інформації, використання ЕОМ. Одеський політехнічний інститут під керівництвом С.М. Ямпольського виростає в один з найбільших вищих технічних навчальних закладів країни.

В 1961 г. С. М. Ямпольський на вченій раді Секції суспільних наук АН УРСР успішно захистив докторську дисертацію на тему "Шляхи прискорення створення й освоєння нових знарядь виробництва у машинобудуванні". Невдовзі ВАК присвоює С.М. Ямпольському вчений ступінь доктора економічних наук і вчене звання професора. Цього ж року С.М. Ямпольський був удостоєний вищої нагороди країни - ордена Леніна.

Вчений продовжує активне дослідження актуальних проблем економіки науково-технічного прогресу. В 1964 р. виходять монографія "Экономика освоения новых конструкций машин" і стаття "Механизация и автоматизация инженерного труда в органах технической подготовки производства".

В 1965 р. його призначено на посаду виконуючого обов'язки директора Інституту економіки АН УРСР, а в 1967 р. Загальні збори Академії наук УРСР обрали С.М. Ямпольського директором Інституту економіки АН УРСР. Цього ж року його було обрано дійсним членом Акаде­мії наук УРСР. Під керівництвом Стефана Михайловича колектив інституту і його відділення провели значну роботу з підвищення теоретичного рівня наукових досліджень в сфері економіки, зосередившись на обраному науковому напрямі — дослідження економічних проблем науково-технічного прогресу.

Вперше в історії Інституту економіки з 1965 р. його економічні дослідження орієнтовано на експерименти, які проводяться у господарській практиці, зокрема при розробці питань вдосконалення планування і матеріально­го стимулювання на підприємствах різних галузей промисловості.

Теоретичні узагальнення з про­блем економічної реформи знай­шли відображення в низці опублікованих великих теоретичних праць за науковою редакцією академіка АН УРСР С.М. Ямпольського, зокрема, в монографіях "Экономическая наука и хозяйственная реформа", "Основы построения поощрительных нормативов и совершенствование системы планирования производства", "Проблемы экономического стимулирования промышленного производства", "Социальные проблемы экономической реформы" тощо. Також з 1965 року С.М.Ямпольський є головним редактором журналу "Економіка Радянської України".

В середині 60-тих років в інституті за ініціативи С.М. Ямпольского, підтриманої Президією АН УРСР, було здійснено принципову реорганізацію відділів за проблемними напрямами. Зокрема, в 1966 р. створені відділи: міжгалузевих комплексних проблем, теоретичних проблем управління народним господарством, проблем фінансів і кредиту, проблем світової економіки (на базі якого в 1972 г. було створено Інститут соціальних й економічних проблем зарубіжних країн), економіки і наукової організації праці, координації науково-дослідних робіт за економічними проблемами. В 1967 г. організовано відділ проблем демографічного розвитку Української РСР, в 1968 р. — відділи проблем госпрозрахунку й економічного стимулювання виробництва, кількісного вимірювання й аналізу науково-технічного прогресу, загальних економічних проблем науково-технічного прогресу. Безпосереднє керівництва двома останніми відділами здійснював С.М. Ямпольський.

Дирекція інституту, очолювана професором С.М. Ямпольським, велику увагу приділяла посиленню методологічної роботи, розвитку застосування економіко-математичних методів, розширенню і зміцненню творчих взаємозв'язків інституту з Інститутом економіки АН СРСР, Держпланом УРСР, ЦСУ УРСР міністерствами, відомствами і підприємствами.

В 1970 р. Загальні збори АН УРСР обирають С.М. Ямпольського членом Президії АН УРСР і Головою Ради по вивченню продуктивних сил УРСР. Під час керування РВПС він багато уваги приділяє дослідженням територіальної організації розвитку і розміщення продуктивних сил республіки, наслідком чого стала розробка Радою спільно з Держпланом УРСР "Схеми розвитку і розміщення продуктивних сил Української РСР на період 1971-1980 рр.". РВПС вперше отримує право присудження кандидатських і докторських ступенів.

С.М. Ямпольський один з ініціаторів й організатор створення ґрунтовної чотирьохтомної праці "Енциклопедія народного господарства Української РСР".

Особливе місце в науковій діяльності С.М. Ямпольського посідають праці, присвячені економічним й організаційно-плановим проблемам прискорення науково-технічного прогресу. Він є одним з фундаторів нового для того часу найважливішого напряму економічної науки — економіки науково-технічного прогресу.

Серед численних наукових праць С.М. Ямпольського, присвячених різним аспектам економіки науково-технічного прогресу, вирізнялась колективна монографія, підготовлена під його науковим керівництвом і за безпосередньої участі, "Экономическое управление созданием систем машин". Це була перша в країні спроба системно дослідити проблеми, пов'язані з економікою управління створенням техніки майбутнього — систем машин, квінтесенцією комплексу науково-дослідних робіт, що проводився впродовж тривалого часу в Інституті економіки АН УРСР під керівництвом С.М. Ямпольського.

Наприкінці 60-х — початку 70-х років в усьому світі пильна увага приділялась науковим дослідженням і конкретним розробкам перспектив науково-технічного, економічного і соціального розвитку, особливо довгостроковому прогнозуванню науково-технічного прогресу, розвитку багатогалузевого господарства країни з врахуванням значущості очікуваних змін обсягу виробництва і потреб суспільства. Було розроблено заходів щодо подальшого розвитку соціально-економічного і науково-технічного прогнозування.

Серед перших праць в СРСР, присвячених проблемам передбачення перспектив науково-технічного, економічного і соціального розвитку, гідне місце посіла монографія С.М. Ямпольського "Проблемы научно-технического прогнозирования".

Академік АН УРСР С.М. Ямпольський був одним з творців наукового напряму в радянській економічній науці - економіки науково-технічного прогресу. Під його науковим керівництвом і за безпосередньої участі було підготовлено ґрунтовну трьохтомну монографію "Ускорение научно-технического прогресса и интенсификация воспроизводства основных фондов".

Став лауреатом Премії ім. О.Г. Шліхтера АН УРСР за 1981 рік.

У 90-і роки, незважаючи на похилий вік, академік Ямпольський продовжував наукові дослідження, присвячені розбудові економіки молодої української держави. Значним внеском у розвиток економічної науки кінця ХХ століття стали праці С. М. Ямпольского з проблем економічної реформи. Він вперше серед вчених-економістів узагальнив досвід економічного експериментування та розробив методичні і практичні пропозиції щодо його вдосконалення, що дозволило поставити практику експериментування на наукове підґрунтя. Наукові праці С.М. Ямпольського і дослідження, якими він керував, завжди відрізнялись цільовою орієнтацією на потреби господарської практики.

Колектив РВПС із щирим сумом зустрів звістку про смерть С.М. Ямпольського 9 січня 1998 р. На похованні цього видатного вченого, громадського діяча, активного організатора науки й вищої школи України, що прожив активне, довге і плідне життя, були присутні численні представники Ради на чолі з чл.-кор. НАН України С.І.Дорогунцовим.